Перейти до вмісту
Обране

Втрати тиску в трубі

Оновлено:

Обчисліть втрату тиску та втрату напору в трубі за рівнянням Дарсі–Вейсбаха з коефіцієнтом тертя Свамі–Джайна. Введіть довжину труби, діаметр, витрату, властивості рідини й шорсткість, щоб отримати Δp у kPa і psi, швидкість, число Рейнольдса та коефіцієнт тертя.

Втрати тиску на тертя (Дарсі–Вейсбах)

Поля введення
L
D
Q
ρ
μ
мПа·с
Вода за 20 °C ≈ 1,0 мПа·с
ε
Комерційна сталь ≈ 0,045 мм; тянуті труби ≈ 0,0015 мм; бетон ≈ 0,3–3 мм
Якщо увімкнено, результат оновлюватиметься автоматично після зміни будь-якого значення.

Формула втрат тиску в трубі

Формула
\[ \Delta p = f \cdot \frac{L}{D} \cdot \frac{\rho v^2}{2}, \qquad v = \frac{4Q}{\pi D^2} \]

Де:

  • \(\Delta p\) — втрата тиску на тертя (Pa)
  • \(f\) — коефіцієнт тертя Дарсі (безрозмірний)
  • \(L\) — довжина труби (m)
  • \(D\) — внутрішній діаметр труби (m)
  • \(\rho\) — густина рідини (kg/m³)
  • \(v\) — середня швидкість потоку (m/s)
  • \(Q\) — об’ємна витрата (m³/s)

Коефіцієнт тертя Дарсі залежить від режиму течії, який характеризується числом Рейнольдса \(Re = \dfrac{\rho v D}{\mu}\). Для ламінарної течії (\(Re < 2300\)) \(f = 64/Re\). Для турбулентної течії цей калькулятор використовує явну апроксимацію Свамі–Джайна рівняння Колбрука–Вайта:

\[ f = \frac{0.25}{\left[\log_{10}\left(\dfrac{\varepsilon}{3.7D} + \dfrac{5.74}{Re^{0.9}}\right)\right]^2} \]

Втрата напору, тобто еквівалентний стовп рідини, обчислюється як \(h_l = \dfrac{\Delta p}{\rho g}\), де \(g = 9.81\ \text{m/s}^2\).

Втрати тиску в трубі — приклад розрахунку

Приклад: вода з температурою 20 °C тече трубою зі звичайної (комерційної) сталі довжиною 100 м і внутрішнім діаметром 100 мм з витратою 10 л/с. Прийміть \(\rho = 998\ \text{kg/m}^3\), \(\mu = 1.002\ \text{mPa·s}\) та \(\varepsilon = 0.045\ \text{mm}\).

\[ v = \frac{4 \times 0.01}{\pi \times 0.1^2} = 1.27\ \text{m/s} \]

\[ Re = \frac{998 \times 1.27 \times 0.1}{0.001002} \approx 126{,}800 \quad (\text{турбулентна течія}) \]

\[ f = \frac{0.25}{\left[\log_{10}\left(\dfrac{0.000045}{3.7 \times 0.1} + \dfrac{5.74}{126{,}800^{0.9}}\right)\right]^2} \approx 0.0196 \]

\[ \Delta p = 0.0196 \times \frac{100}{0.1} \times \frac{998 \times 1.27^2}{2} \approx 15{,}850\ \text{Pa} \]

Результат: втрата тиску на тертя становить близько 15,85 kPa (2,30 psi), що відповідає втраті напору приблизно 1,62 м водяного стовпа по довжині труби.

Як користуватися калькулятором

  1. Введіть Довжину труби (L) і виберіть метри чи фути у спадному списку одиниць.
  2. Введіть Внутрішній діаметр (D) труби в міліметрах або дюймах. Використовуйте саме внутрішній діаметр (просвіт), а не умовний чи зовнішній розмір.
  3. Введіть Витрату (Q) у літрах на секунду або галонах США на хвилину.
  4. Введіть Густину рідини (ρ) у kg/m³ або lb/ft³. Для води за 20 °C вона становить приблизно 998 kg/m³.
  5. Введіть Динамічну в’язкість (μ) у mPa·s. Для води за 20 °C — приблизно 1,0 mPa·s.
  6. Введіть Шорсткість труби (ε) у мм або дюймах — типові значення наведено в таблиці нижче.
  7. Зчитайте результати: Втрата тиску на тертя у kPa і psi, Втрата напору в метрах, а також Швидкість потоку, Число Рейнольдса та Коефіцієнт тертя Дарсі.

Що таке втрата тиску в трубі?

Коли рідина тече трубою, тертя між нею та стінкою труби — а також між шарами рідини, що рухаються з різними швидкостями, — перетворює енергію тиску на тепло. Тому тиск на вихідному кінці завжди нижчий, ніж на вході. Цю втрату, яку називають втратою тиску на тертя, мають долати насоси, щоб рідина рухалася. Рівняння Дарсі–Вейсбаха — найпоширеніша модель для її розрахунку, і воно справедливе як для ламінарної, так і для турбулентної течії, для будь-якої ньютонівської рідини та будь-якого матеріалу труби.

Результат можна виразити двома способами: як різницю тисків \(\Delta p\) (kPa або psi) або як втрату напору \(h_l\) у метрах стовпа рідини. У водопровідних системах зручніше користуватися втратою напору, адже її можна безпосередньо прочитати як додатковий напір насоса або потрібну статичну висоту. У прикладі вище насос має створювати близько 1,62 м напору на кожні 100 м труби лише задля компенсації тертя.

Число Рейнольдса показує, який у вас режим течії: нижче приблизно 2300 течія ламінарна і коефіцієнт тертя залежить лише від \(Re\); вище приблизно 4000 вона турбулентна, і тоді значення має також шорсткість труби \(\varepsilon\). У турбулентній течії менші діаметри та вищі швидкості дуже швидко збільшують втрату тиску — за сталої витрати \(\Delta p\) зростає приблизно пропорційно \(v^2\) та обернено пропорційно \(D^5\). Подвоєння діаметра труби може скоротити втрати на тертя більш ніж на 90 %.

Типові значення шорсткості труб

Матеріал труби Абсолютна шорсткість ε (мм)
Тянуті труби (мідь, пластик) 0.0015
Комерційна сталь 0.045
Оцинкована сталь 0.15
Чавун 0.26
Бетон 0.3 – 3

Припущення та обмеження

  • Розрахунок охоплює лише тертя в прямій трубі. Фітинги, арматура, відводи, входи й виходи додають місцеві втрати, які потрібно оцінити окремо (зазвичай як еквівалентні довжини або коефіцієнти опорів) і додати до цього результату.
  • Припускається, що рідина ньютонівська та нестислива, течія стала, а діаметр труби постійний. Гази можна апроксимувати лише тоді, коли втрата тиску становить малу частку абсолютного тиску.
  • <liАпроксимація Свамі–Джайна точна в межах приблизно 1 % відносно рівняння Колбрука–Вайта при \(Re > 4000\); між 2300 і 4000 (перехідна зона) коефіцієнт тертя принципово невизначений, тому результати там слід розглядати як оціночні.

  • Калькулятор припускає, що значення шорсткості відповідає фактичному стану труби. Старі, кородовані чи зарослі труби можуть мати значно вищу шорсткість, ніж чисті нові, а мул і відкладення фактично зменшують і діаметр.
  • Завжди використовуйте внутрішній діаметр: умовні розміри труб (наприклад, «2-дюймова стальна труба») відрізняються від фактичного просвіту, а втрата тиску надзвичайно чутлива до цього значення.

Практичні поради

Перш ніж підбирати насос, підсумуйте втрати на тертя всіх ділянок трубопроводу та місцеві втрати всієї арматури, і не забувайте, що насос має також долати різницю статичних висот і забезпечувати потрібний залишковий тиск на виході. Поширена проєктна рекомендація — тримати швидкість води в межах 1–3 м/с: значно нижча означає завелику й дорогу трубу, значно вища — стрімке зростання втрат на тертя, шуму та ризику гідроудару.

Цікаво, що втрату тиску в трубі описують рівняння, дуже схожі на падіння напруги в дроті — тиск поводиться як напруга, витрата — як струм, а коефіцієнт тертя — як опір. Якщо ви працюєте й з електричними системами, скористайтеся нашими калькуляторами Падіння напруги і Закон Ома, а також калькулятором Перетин проводу для підбору провідників за допустимим струмом.

Часті запитання

Як обчислити втрату тиску в трубі вручну?

Спочатку знайдіть швидкість з витрати: \(v = 4Q/(\pi D^2)\). Далі обчисліть число Рейнольдса \(Re = \rho v D/\mu\). Для ламінарної течії (Re < 2300) використовуйте \(f = 64/Re\); для турбулентної знайдіть у таблиці або апроксимуйте коефіцієнт тертя Дарсі. Нарешті застосуйте рівняння Дарсі–Вейсбаха: \(\Delta p = f \cdot (L/D) \cdot \rho v^2/2\). Калькулятор автоматизує всі чотири кроки.

Яка втрата тиску на 100 м труби вважається нормальною?

Єдиного «правильного» значення не існує, але у проєктній практиці втрати на тертя тримають помірними — для водопровідних труб орієнтовною ціллю є приблизно 1–4 м втрати напору на 100 м (близько 10–40 kPa). Дуже низькі значення означають завелику й дорогу трубу; дуже високі — марнування енергії насоса, зростання шуму та ерозії. Оптимум залежить від співвідношення вартості труби та витрат на енергію протягом усього строку служби системи.

Чому внутрішній діаметр такий важливий?

За сталої витрати втрата тиску в турбулентній течії зростає приблизно пропорційно \(1/D^5\), тому навіть невелика похибка в діаметрі має величезний вплив. Поширена помилка — брати умовний розмір замість фактичного просвіту: наприклад, у «2-дюймової» стальної труби внутрішній діаметр становить лише близько 52,5 мм, а не 50,8 мм. Завжди вимірюйте або перевіряйте в довіднику справжній внутрішній діаметр і пам’ятайте, що накип і відкладення з часом його ще зменшують.

Чи враховує калькулятор фітинги, арматуру та відводи?

Ні. Він охоплює лише тертя в прямій трубі. Кожен відвід, вентиль, трійник, вхід і вихід додає «місцеву втрату», яку зазвичай виражають як \(K \cdot \rho v^2/2\) або як еквівалентну довжину прямої труби, додану до L. У системах із великою кількістю арматури ці втрати можуть дорівнювати чи навіть перевищувати тертя в прямій трубі, тому додайте їх перед підбором насоса. Насоси мають також долати різницю статичних висот і забезпечувати потрібний тиск на виході.

Чи можна застосувати цей калькулятор до газів, як-от повітря чи природного газу?

Лише з обережністю. Рівняння припускає нестисливу течію, тому для газів воно досить точне лише тоді, коли втрата тиску становить малу частку (приблизно до 10 %) абсолютного тиску. Треба використовувати густину газу за фактичних тиску й температури, а вона змінюється вздовж труби. Для великих перепадів тиску в газопроводах застосовуйте спеціалізовані методи розрахунку стисливої течії.

Яка різниця між коефіцієнтом тертя Дарсі та Фаннінга?

Вони описують ту саму фізику, але відрізняються в чотири рази: коефіцієнт тертя Дарсі (Муді) учетверо більший за коефіцієнт Фаннінга. Цей калькулятор використовує коефіцієнт Дарсі — саме він стоїть у наведеному вище рівнянні Дарсі–Вейсбаха. Якщо таблиця чи діаграма дає значення Фаннінга, помножте їх на 4 перед підстановкою — плутанина між ними робить результат учетверо меншим або більшим, і це дуже поширена помилка.

Наскільки точний результат між Re = 2300 і 4000?

Сприймайте його лише як оцінку. Між цими числами Рейнольдса лежить перехідна зона, де течія не є ні повністю ламінарною, ні повністю турбулентною, а справжній коефіцієнт тертя принципово невизначений — він може коливатися й залежить від збурень та історії труби. Нижче 2300 ламінарна формула точна; вище 4000 апроксимація Свамі–Джайна відхиляється від рівняння Колбрука–Вайта не більш ніж приблизно на 1 %.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *